Un articol scris de Olga Bilynska
Arta a fost dintotdeauna un limbaj universal, iar pentru Husak Tetiana, o talentată creatoare de origine ucraineană, pictura a devenit nu doar o pasiune, ci și un refugiu, un mod de a mulțumi și o punte de legătură cu noua sa casă, Sibiul. Ajunsă în România în martie 2022, alături de cele două fiice și nepotul ei, din cauza războiului, Tetiana a transformat o nevoie într-o vocație apreciată, specializându-se în pictura pe vitralii, în special pe felinare, care au devenit un simbol al confortului și luminii în timpul sărbătorilor.
Refugiul în artă și darul recunoștinței
Primele luni în Sibiu au fost marcate de sprijinul necondiționat al unei familii române, Mircea și Aurora Boboc. Gestul de recunoștință al artistei ucraineene a fost primul ei tablou pictat în România.
„Primul tablou pe care l-am pictat aici a fost pentru o familie minunată de români, Mircea și Aurora Boboc, care ne-au invitat în casa lor, au avut grijă de noi, ne-au ajutat și ne-au susținut. Ca să le mulțumesc cumva pentru ospitalitatea lor, le-am pictat primul meu tablou românesc,”
povestește artista.
De aici, cererile au început să curgă. Deși a studiat arta de la o vârstă fragedă și a avut experiență într-un atelier de vitralii, nu s-a gândit niciodată că va ajunge să își expună și să își vândă creațiile într-o țară străină.
Felinarele: simbolul luminii și al noii case
În preajma Crăciunului, felinarele pictate în tehnică vitraliu au devenit piesa centrală a creațiilor sale. Această tehnică o liniștește și o ajută să se deconecteze.
„Tehnica picturii cu vitralii este foarte liniștitoare pentru mine personal, poți asculta o carte audio sau muzică… mă cufund în această lume minunată și meditativă, [iar] temerile, anxietățile și disperarea dispar pentru o vreme.”
O noutate adusă în Sibiu este includerea motivelor locale. Dacă acasă, la Kiev, realiza felinare cu teme corporative sau de sărbători, aici, pe sticla felinarelor, au apărut siluetele caselor din Piața Mare a Sibiului. Un gest menit să fie plăcut românilor, dar și o posibilă amintire frumoasă pentru ucrainenii care și-au găsit un nou cămin temporar în oraș.
Deși materialele necesare sunt greu de procurat – Artista comandă din București sau primește chiar din Kiev – procesul de creație este intens.
„Pictez mai multe felinare în același timp… anul trecut în două săptămâni am realizat 35 de piese,” spune ea. Momentul ei preferat este cel final: „când toate piesele de sticlă sunt pictate, uscate și asamblate, se introduce o lumânare sau o ghirlandă și totul se joacă cu culori, lumină colorată și umbre.”
De la pictură la Workshop-uri
Pe lângă creație, Husak Tetiana organizează acum și workshop-uri de handmade și pictură, deși nu s-a văzut niciodată în rol de profesor. Viața însă a demonstrat că e posibil.
„Master class-urile cu adulți sunt mai ușor de condus pentru mine decât cele cu copii, pentru că trebuie să cauți constant modalități de a-i încuraja pe cei mici, să creezi condiții favorabile pentru dezvăluirea abilităților lor,”
explică ea, mărturisind că este încă emoționată înaintea fiecărui curs.
Deși românii nu participă deocamdată, din cauza lipsei de publicitate și a faptului că stăpânirea limbii române pe subiecte specializate nu este încă perfectă, Tetiana speră ca în viitor să găsească un format de întâlniri potrivit.
Un steag galben-albastru pe fiecare lucrare
Arta nu este doar terapie, ci și o formă de exprimare a identității. Pe fiecare lucrare, lângă semnătură, Tetiana adaugă un mic steag galben-albastru.
„Este foarte important pentru mine ca oamenii să identifice pictura cu naționalitatea artistului,”
afirmă ea.
În ciuda timpului limitat, planurile de viitor sunt ambițioase: să picteze mai mult, să dezvolte noi cursuri pentru adulți și, mai ales, să găsească un spațiu creativ separat în Sibiu.
„Există mulți oameni talentați printre ucraineni care și-ar putea împărtăși abilitățile și cunoștințele, dar adesea lipsa unui astfel de loc devine un obstacol,” conchide artista , care continuă să aducă frumosul și lumina în casele sibienilor prin arta sa.
Mai multe informații despre Tetiana puteți găsi pe https://www.facebook.com/tatyana.gusak.98/
Світло від вітражів: історія Тетяни Гусак, української художниці, яка приносить різдвяне тепло в домівки Сібіу
Редактор статті: Ольга Білинська
Мистецтво здавна виконує роль універсального засобу комунікації, а для Тетяни Гусак, талановитої художниці українського походження, живопис став для неї не просто захопленням, а й опорою, формою вдячності та зв’язком із її новим домом – Сібіу. Прибувши до Румунії у березні 2022 року разом із двома доньками та онуком через війну, Тетяна змогла перетворити вимушені обставини на покликання, зосередившись на вітражному живописі, зокрема на створенні ліхтарів – символів затишку й святкового світла.
Притулок у мистецтві та дар вдячності
Перші місяці в Сібіу були зігріті щирою підтримкою румунської родини Мірчі та Аврори Бобок. Символом подяки української художниці стала її перша картина, створена в Румунії.
«Перша написана тут картина була для чудової сім’ї румунів Мірче і Аврори Бобок, які запросили нас у свій дім, опікувались нами, допомагали і підтримували. Щоб якось їм віддячити за гостинність я написала для них свою першу румунську картину.», – каже художниця.
Відтоді почали надходити запити. Хоча Тетяна вивчала мистецтво з юних років і мала досвід роботи в майстерні з вітражів, вона ніколи не думала, що зрештою буде виставляти та продавати свої творіння в чужій країні.
Ліхтарі – це символ світла та нового дому. На Різдво ліхтарі, розписані вітражем, стали центральним елементом її творінь. Цей підхід дарує їй внутрішній спокій і можливість відключитися від повсякденних турбот.
«Техніка вітражного розпису особисто для мене дуже заспокійлива, одночасно можна слухати аудіо книгу ….коли сідаєш малювати і поринаєш у цей медитативний чудовий світ на якийсь час зникають страхи, тревоги і відчай».
Новим етапом у її творчості в Сібіу стало звернення до місцевих мотивів. Замість звичних для київського життя корпоративних і святкових сюжетів на склі ліхтарів з’явилися силуети будинків головної площі Сібіу – жест назустріч румунам і водночас світлий спогад для українців, що знайшли тут тимчасовий прихисток.
Хоча доступ до матеріалів ускладнений і художниця замовляє їх з Бухареста або отримує з Києва, її творчий процес не втрачає динаміки.
«Я розписую декілька ліхтариків одночасно … минулого року за два тижні я зробила 35 робіт», – каже вона. Її улюблений момент – завершуючий: «коли всі скельця розписані, підсохли і складаються разом, вставляється свічечка або гірлянда і все грає фарбами, кольоровим світлом і тінями».
Від живопису до майстер-класів
Окрім творчості, Тетяна зараз також організовує майстер-класи з ручної роботи та живопису, хоча ніколи не бачила себе у викладанні. Але життя показало, що це можливо.
« Майстер класи з дорослими особисто для мене легше проводити ніж дитячий, тому що треба постійно шукати шляхи заохочення малечі, створення сприятливих умов для розкриття їхніх здібностей, вміти утримувати їхню увагу і інтерес.», – пояснює вона, зізнаючись, що все ще хвилюється перед кожним уроком.
Попри відсутність румунських учасників на творчих зустрічах Тетяни, що спричинено нестачею реклами та мовними нюансами, Тетяна вірить, що з часом знайде форму зустрічей, відкриту для всіх.
Жовто-блакитний прапорець на кожній роботі
Мистецтво – це не лише терапія, а й форма вираження ідентичності. На кожній роботі, поруч із підписом мисткині додається маленький жовто-блакитний прапорець.
«Для мене дуже важливо щоб люди ідентифікували картину з національністю художниці», – заявляє вона.
Незважаючи на обмежений час, плани на майбутнє амбітні: малювати більше, розробляти нові курси для дорослих і, перш за все, знайти окремий творчий простір у Сібіу.
«Серед українців багато талановитих людей,які могли би ділитися своїми навичками і знаннями, але часто саме відсутність такого місця стає для цього перепоною», – підсумовує художниця, яка продовжує приносити красу та світло в домівки мешканців Сібіу через своє мистецтво.
